Інтерактивні вправи з інформатики



(тривалість - 15 хв.)
Послідовність проведення:
Проведення вправи дисциплінує та полегшує у майбутньо­му роботу вчителя,
Необхідною умовою вправи є послідовне подання правил з їхніми роз'ясненнями та їх позитивне спрямування.
Перші правила пропонує вчитель, а інші - учні. Після запису кожного-правила необхідно запитати: Чи всі погоджуються із цим правилом? Чи всі розуміють, що означає це правило?
Приклади ПРАВИЛ:
1. Приходити вчасно;
2. Бути позитивними;
3. Говорити від себе;
4. Говорити по черзі;
5. Дотримуватись добровільності;
6. Бути конфіденційним.
Запропонуйте використовувати в разі порушення правил жест - „піднятих рук".
Питання для обговорення вправи :
1. Чи хочете Ви щось додати?
2. Навіщо ми робили цю вправу?
Поясніть, що ця вправа дає можливість навчитись дотримува­тись правил не тільки під час занять, а й у повсякденному житті.

Вправа „ ЗНАЙОМСТВО"
(тривалість —15-20 хв.)
Мета проведення вправи: створити доброзичливу, невимушену атмосферу для роботи; спро­бувати з'ясувати особистісні риси та професійні якості учасників групи, спрямувати роботу семінару на досягнення поставленої мети.
Послідовність проведення: (оберіть один з варіантів):

ВАРІАНТ -1
· попросіть учнів назвати своє ім'я та  розповісти свою історію (чому батьки так назвали);
· назвати рису власного характеру, що починається з лі­тер, які є в імені;
· вказати, за що його (її) поважають інші люди.
Для проведення вправи скористайтеся методом незакінченого речення та уявного мікрофона. Щоб уникнути затягування часу, обов'язково наголосіть, що у представленні має бути лише 1 речення та для зразка розпочніть вправу. ("Мене звуть Наталія. Народившись у Полтаві, я за логікою своїх батьків, мала бути Наталкою-Полтавкою", "Моє ім'я Петро, я - толерантний").

ВАРІАНТ - ІІ
Поділіть аудиторію на пари й попросіть протягом 2 хв. роз­повісти один одному про себе (місце проживання, інтереси тощо). Представлення кожного учня у великому колі робить його партнер.
Обмежте час для представлення (до 1 хв.)
Питання для обговорення вправи:
1. Навіщо ми робили цю вправу?
2. Які почуття вона у Вас викликала?
3. Чому Ви особисто навчилися?
4. Які труднощі можуть виникнути при проведенні цієї впра­ви?

Робота в малих групах дозволить вам набути навичок спілку­вання та співпраці. Обговорення в малій групі - це діяльність, яка дозволяє слуха­чам обмінюватися досвідом та враженнями чи вирішувати про­блему.
Учні об’єднуються у групи по 4-6 осіб і отримують завдання у вчите­ля. Встановлюється певний визначений учителем час для виконання цього завдання.
Організовується робота в групі так:
Учням слід швидко розподілити ролі у групі.
1. Спікер (керівник групи);
зачитує завдання групи;
організовує порядок виконання;
пропонує учасникам групи висловитися по черзі;
заохочує групу до роботи;
підводить підсумки роботи;
за згодою групи визначає доповідача.
2. Секретар:
веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;
як член групи має бути готовим висловити думку групи під час підведення підсумків або допомогти доповіда­чеві.
3. Посередник:
слідкує за часом;
заохочує групу до роботи.
4. Доповідач:
чітко висловлює спільну думку, до якої дійшла група;
доповідає про результати роботи групи.
Інструкції для учнів:
·        Починайте висловлюватися спершу за бажанням, а потім по черзі.
·        Дотримуйтесь одного з правил активного слухання, головне, — не перебивайте один одного.
·        Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.
·        Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.
·        Намагайтесь у групі прийти до спільної думки, хоча в деяких випадках у когось з групи може бути особлива думка і вона має право на існування.
Різновидом роботи в малих групах є командний по­шук інформації (зазвичай тієї, що допов­нює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, до­машнє завдання), а потім відповіді на за­питання.
Використовують з метою по­жвавлення сухого, іноді нецікавого мате­ріалу.
Для груп розробляють запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації. Ними можуть слу­гувати:
·        роздатковий матеріал;
·        документи;
·        підручники;
·        довідкові видання;
·        доступна інформація на комп'ю­тері(мережа Інтернет);
Учнів об'єднують у групи. Кожна група отримує запитання з теми уроку. Визначають час на пошук та аналіз інфор­мації. Наприкінці уроку заслуховують по­відомлення від кожної групи, які потім повторюються або доповнюються всім класом.

Різновидом методу "займи позицію" є метод "шкала думок". Підготувавши аргументи щодо проблеми, яка обговорюється, роз­ташуйтеся однією лінією у будь-якому вільному місці класу (на­приклад, біля дошки). Визначити вам ваше місце допоможуть пла­кати, що розміщуватимуться на початку, посередині та у кінці шкали ("згодна, згоден на 100%", "згодна, згоден на 50%", "згод­на, згоден на 0%"). Після аргументації всіма, хто вишикувався по шкалі, ви можете змінити свою позицію, пояснивши, які саме аргу­менти вплинули на ваше рішення.

Цей метод надасть учням можливість взяти участь у навчанні та передачі знань своїм однокласникам.
Порядок організації роботи:
Після того як учитель роздасть учням картки із завданням, слід ознайомитися з інформацією, що міститься на них.
Якщо учневі щось незрозуміле, слід запитати про це в учителя, перевіривши, чи правильно він розуміє інформацію.
Учень ознайомлює зі своєю інформацією у доступній формі інших однокласників.
Слід говорити тільки з однією особою. Переказавши їй свою інформацію, та уважно вислухавши інформацію від неї;
Коли час виконання вправи сплине, учні розказують у класі, про що вони дізналися від інших.

Цей прийом часто поєднують із „мікрофоном". Він дає змогу ґрунтовні­ше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими Робота за такою методикою дає присутнім можливість долати стереотипи, вільніше висловлюватися стосовно запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити стисло, але по суті й переконливо.
Як організувати роботу.
Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватися в колі ідей або викорис­товуючи уявний мікрофон, учитель фор­мулює незакінчене речення і пропонує учням закінчувати його. Кожен наступ­ний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованої формули. Учасники працюють із відкритими речен­нями, наприклад: „на сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкрит­тям було..."; або: „ця інформація дає нам підстави для висновку, що..."; або: „це рішення було прийнято, бо..."тощо.

Метод "Прес" використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і вам потрібно зайняти й аргументувати чітко визначену позицію з суспільної проблеми, що обговорюється. Метою застосування цього ме­тоду є надання учням та ученицям можливості під час уроків навчитися формулювати й висловлю­вати свою думку з дискусійного питання аргументовано в чіткій та стислій формі.
Метод "прес" має таку структуру та етапи (слід роздати (написати на дошці, на плакаті) учням матеріали, в яких зазначені чотири етапи методу):

І. ПОЗИЦІЯ                                            Я вважаю, що ...
(висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваш погляд)
2. ОБГРУНТУВАННЯ                         ...тому, що...
(наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції)
3. ПРИКЛАД                                         ... наприклад...
(наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони підсилять вашу позицію)
4. ВИСНОВКИ                                      Отже ( тому}, я вважаю...
(узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто, це е заклик прийняти вашу позицію)

Захищаючи свою позицію, намагайтесь дотримуватися струк­тури методу "прес".

Рольова гра — це невеличка п'єса, яку  можна поставити на уроці. В її основі лежить імпровізація. Учні інсценують запропоновані вчителем ситуації. Метою розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями є визначення учнями власного ставлення до неї, набуття ними досвіду шляхом гри, подальший розвиток уяви й навичок критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання здатності находити і розглядати альтернативні можливості дій; співчування іншим.
Порядок підготовки й реалізації:
 Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, вона потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими, з подальшим складенням.
 Є чотири основні елементи: а) попереднє планування і підготовка вчителя, б) підготовка і тренування учнів, в) активна участь класу в проведенні вправи, г) ретельний аналіз і обговорення з приводу вправи.
 Не очікуйте відшліфованої гри від самого початку. Дайте учням змогу провести рольову гру й імітувати історичні та сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.
 Такі вправи треба проводи в обстановці довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні мають розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе учням почуватися впевненіше під час проведення цих вправ.
 Після завершення вправи учасники та „спостерігачі” ретельно і поглиблено аналізують набутий досвід, власні думки і почуття.
Після проведення гри необхідно вивести дітей із ролей. Для цього проводять детальне обговорення ситуації. Пам’ятайте, що кожен (кожна) мають відповісти на запитання:
·        Як ви почувалися в тій чи іншій ролі?
·        Що подобалося під час гри, а що ні -?
·        Яким чином цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?
Рекомендації вчителя для учнів-виконавців:
·        чітко дотримуйтеся своєї ролі;
·        слухайте інших "акторів" і вчителя;
·        не коментуйте дій інших, перебуваючи в ролі;
·        ставтесь до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку потрапили

Учні можуть аналізувати:
·        нормативно-правові акти (закони, постанови ...),
·        статті із періодики (газет, журналів......),
·        статистичні данні,
·        історичні джерела,
·        літературу, тощо.....
Цей метод є надзвичайно важливим при правильному та ефективному його застосуванні. У процесі його використання учні здійснюють самостійний пошук і добір інформації; критично її аналізують, оцінюють достовірність;  аналізують специфіку конкретної доби, ситуації за якої був створений певний текст, а також погляди його автора.
Аналіз ситуації відбувається за схемою:
А) факти: Що відбулося? Хто є учасниками справи? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? 
     Які є другорядними?
Б) проблеми: В чому полягає конфлікт? Яке питання ми повинні вирішити для розв'язання ситуації?
В) аргументи: Якими є ваші аргументи на захист кожної зі сторін ситуації?
Г)  рішення: Яким буде рішення зі справи? Якими є причини вашого рішення? Якими можуть бути його наслідки?
Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Обговорення в ході дискусії навчить учнів слухати свого співрозмовника та подавати пере­конливі аргументи. Для того щоб вона була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги.
При проведенні дискусії  слід дотримуватись таких правил:
·        Говорити по черзі, а не всі одночасно.
·        Не перебивати того, хто говорить.
·        Критикувати ідею, а не особу, яка її висловила.
·        Поважати всі висловлені думки (позиції).
·        Не сміятися, коли хтось говорить, за винятком хіба що жарту.
·        Не змінювати тему дискусії.
·        Намагатися заохочувати до участі в дискусії інших.
У класі ви можете доповнити ці правила, прийняти Їх після об­говорення та дотримуватися під час проведення дискусій.

Метою "ток-шоу" є набуття навичок публічного виступу та дискутування.
Учитель на такому уроці є ведучим на "ток-шоу".

Робота організується таким чином:
·        Оголошується тема дискусії.
·        Запрошуються "гості" висловитися із запропонованої теми.
·        Слово надається глядачам, які можуть висловити свою думку або поставити запитання "запрошеним" за одну хвилину.
·        "Запрошені" мають відповідати якомога коротше і конк­ретніше.
·        Ведучий може ставити своє запитання або переривати промовця через ліміт часу.
Ця форма роботи допоможе учням навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати й захищати власну позицію.

Цей метод дозволить учням отримати уявлення про спрощену процедуру винесення судового рішення та провести рольову гру — судовий процес із мінімальною кількістю учасників від трьох осіб: судді, що слухатиме обидві сторони і винесе остаточне рішення, позивача та відповідача (якщо йтиметься про розгляд кри­мінальної справи, то учасниками будуть обвинувач та обвинуваче­ний).
Після того як учитель об'єднав вас у три групи — судді, пози­вачі та відповідачі, протягом відведеного часу:
судді — знайомляться зі судовою процедурою та готують запитання до обох сторін;
позивачі — обговорюють зміст вступної промови та мож­ливі аргументи;
відповідачі— готують зміст заяви-відповіді та аргументи захисту.
Після того як сплине час, відведений учителем, учні об’єднуються в групи по три особи – суддя, позивач, відповідач. Відтепер можна починати судовий розгляд справи у кожній групі за таким порядком:
·        Суддя викладає суть справи.
·        Заслуховується заява позивача.
·        Позивач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання.
·        Відповідач викладає аргументи захисту, суддя ставить йому запитання.
·        Суддя виносить рішення.
·        "Судді" оголошують свої рішення після об'єднання груп у ве­лике коло.
Різновидом методу "суд від свого імені" є такий спосіб, коли "судове засідання" відбувається за участю трьох груп одночасно:
групи "суддів", групи "захисників", групи "прокурорів". Кожна група по черзі має слово під час процедури: спочатку "прокуро­ри", потім "захисники", нарешті "судді" — вони приймають та мо­тивують рішення.
Цю техніку слід використовувати для збору максимальної кількості інформації.
Організація роботи. Клас ділиться  на групи. Кожна група отримує окреме завдання, наприклад, визначити фактори, причини, наслідки тощо. Всі групи сидять у формі кола. Кожна група (одночасно працюють всі групи) визначає у своєму колі одну причину ( наслідок, фактор, тощо), записуючи її на листку. Цей листок вона передає наступній груп, і таким чином, листок ходить по колу до тих пір, поки дана тема не буде вичерпаною.
Слід звернути увагу на те щоб учасники заняття не дублювали вже записаних думок.

Проект — в буквальному значенні — це „кинутий наперед", тобто прототип якогось виду діяльності. Цей метод є чудовим дидактичним засобом активізації пізнавальної діяльності, розвитку креативності і одночасно формування певних рис особистості.
Ця педагогічна технологія зорієнтована на застосування фактичних знань та набуття нових (часто шляхом самоосвіти) і є прикладом поєднання урочної та позаурочної діяльності. Тема проекту завжди є чимось більшим ніж навчальні завдання. Педагогічна література подає кілька типів проектів, що використовуються у шкільному навчанні.
1.  Дослідницькі проекти, які цілком підпорядковані логіці дослідження і мають структуру, наближену або повністю відповідну справжньому науковому дослідженню (аргументація, актуальність теми, визначення проблеми, предмета і об'єкта дослідження, окреслення завдань, методів дослідження, джерел інформації, висування гіпотез, означення шляхів її розв'язання, обговорення отриманих результатів, їх оформлення).
2. Творчі проекти, які не мають детально опрацьованої структури діяльності учасників. Вона лише накреслюється і розвивається відповідно до жанру і форми кінцевого результату (спільна презентація, твір, відеофільм, газета тощо.)
3. Пригодницькі та ігрові проекти, які також не мають чіткої структури. Вона визначається під час опрацювання учасниками проекту ролей, зумовлених характером і змістом проекту (історичні особи, вигадані герої, які імітують офіційні та ділові відносини).
4. Інформаційні проекти, які зорієнтовані на збирання інформації, мають чітку структуру (мета, актуальність, методи отримання і обробки інформації, оформлення результатів та їх презентація).
5. Практично-організаційні, спрямовані на вироблення конкретної програми дій, методичних рекомендацій.
Методика виконання проектів передбачає:
·        Вибір теми або проблеми. Теми може запропонувати вчитель або ж їх вибирає клас безпосередньо із тих пропозицій, які були запропоновані під час „мозкової атаки".
·        Планування проекту. Вчитель і учні узгоджують всі складові процесу виконання проекту (на який час він розрахований, які ресурси будуть використані, яким чином учні працюватимуть (групою чи поодинці).
·        Процес дослідження / дії.
·        Результати і / чи висновки.
·        Представлення результату роботи.
·        Оцінка результатів і процесу.
Проект може бути монопроектним, міжпредметним і надпредметним. Виконання проектів має різні етапи, однак на всіх етапах необхідно наголошувати, що відповідальність учнів за їхнє навчання лежить на них самих.
Це дуже ефективний спосіб співпраці у рамках узгодженої теми чи питання. Він вчить окреслювати цілі, планувати (структурувати) роботу, оцінювати результати. Передбачає високу активність і незалежність виконавців проекту.
Так називається техніка, яка використовується для раціоналізації процесу прийняття рішень у ситуації, коли неможливо дати простої й однозначної відповіді на поставлене завдання. Застосовується вона також при аналізі ситуацій і допомагає досягти повного розуміння причин, що привели до прийняття того чи іншого важливого рішення в минулому.
Зокрема, слід відзначити ефективність його використання на уроках під час аналізу суперечливих подій та явищ.
Учасники обговорення детально аналізують усі можливі варіанти рішень і виписують у колонки переваги та недоліки кожного з них, а також ті наслідки, до яких вони можуть привести. У ході обговорення учні заповнюють таблицю.
Ця методика дозволяє учням краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень, проаналізувати суперечливі дані. Вчитель отримує можливість точніше оцінити рівень базових знань та виявити ступінь підготовки учнів,
Проблема
Варіант 1
Переваги
Недоліки
Варіант 2
Переваги
Недоліки
Методика проведення обговорення:
Учитель формулює завдання для обговорення.
Учасники отримують базову інформацію з проблеми, факти тощо (це може бути частиною домашнього завдання напередодні обговорення).
Учитель об'єднує учнів у групи по чотири-п'ять осіб та визначає час для виконання завдання (10-20 хв.). Працюючи в групах, учні заповнюють таблицю, записуючи в стовпчики переваги і недоліки кожного варіанта, і приймають рішення з проблеми.
Представники кожної групи доповідають про результати. Учитель порівнює отримані результати, запитує чому групи прийняли такі рішення, відповідає на запитання учнів.